На початку 90-х в пошуках заробітку, якихось прогресивних ідей, кращого життя,  доля занесла в  північно-східні терени Польщі, конкретно в містечко  Гурово-Ілавецьке. Було цікаво і по різному, є що згадати, та це для іншої теми. Так от, в цих краях, живе багато етнічних українців. Вони опинились там не по своїй волі, рідну землю, якщо й відвідували(часи були складні, до Львова біля 700км), відвідували зрідка, тому радо зустрічали та приймали українців з континентальної  України. Серед  їхніх гостей опинились і ми – музиканти і «пєвци»)), шукачі пригод і нових вражень. З доброго серця,  часто місцеві, переважно українці(та й не тільки) запрошували нас на якусь гостину чи просто обід. Були такі гостини і в пана Дмитра  Ковалішина. Це був 1993рік.  Пан Дмитро тоді, та й тепер  мешкає в приватному будинку. От вийшли ми на черговий перекур надвір, стали на сходах та й про щось розмовляємо. І тут я дивлюсь, просто біля нас вікно, а у вікні жалюзі, алюмінієві горизонтальні жалюзі. ЖАЛЮЗІ!!! Приглядаюсь ретельніше – нічого супер особливого, нічого супер технологічного, а виріб – супер!  І цікавий, і ексклюзивний( на той час це точно), і європейський, і…!!!  Оскільки, мій батько мав свою невеличку столярку, робив вікна, двері, меблі – тому для мене, на перший погляд, не було в цьому чогось не посильного чи не підвладного. Бінго!!! Нарешті, нарешті я за щось схоплюсь, опаную і може щось вдасться зробити своїми руками. І не щось, а  ЖА-ЛЮ-ЗІ!